Потім виходить надвір, стає перед порогом і каже:- Кличу вас!... Не йдете? Щоб повік-віків не приходили... Щоб ми
вас видом не видали, слихом не слихали... Скам'янійте ж у скелях,
кручах, темних лісах, високих горах, глибоких кручах, у снігах-
льодах, куди курячий голос не доходить... [4, 29].
Застілля.
На столі обов'язково має бути кутя – це основна обрядова їжа. Її
готують з пшеничних або ячмінних зерен (на півдні України з рису).
До звареного зерна додають солоду. На особливу увагу заслуговує
обряд внесення куті, яку зазвичай несе господиня:
- Кутю на покутю, узвар – на базар, а пироги – на торги.
Горщик із кутею ставлять на покуті в кублище, яке роблять з
найзапашнішого сіна. Горщик прикривають хлібом та дрібком солі.
Після свят частину сіна віддають худобі, а решту тримають для
кубел, де мають нестися кури чи висиджуватися курчата.
За Святвечірній стіл першим, як і годиться, сідає господар, а за ним
інші члени родини.. Під час святкової вечері намагаються не
виходити з-за столу, розмовляють тихцем. Вставши, глава сімейства
пропонує пом'янути предків і запросити їх до Святвечора.
Вважається, що саме в цей час усі предки мають прийти до оселі, а
відтак для них звільняють місця на лавах, ліжках, стільчиках,
ставлять на ніч страви й кладуть ложки. Слідом за господарем усі
присутні виголошують молитву, яка звернена до тих, хто заблукав у
лісі, втопився у морі чи не повернувся з далекої дороги або війни.
Тому перед тим, як сісти, домочадці дмухали на лаву, "щоб не
присісти чиюсь душочку"[1, 17].
Господар називає імена небіжчиків, приказує: - Хто вмер, той у Наві, а хто живий, той з нами. Хай їм легко
ведеться, а нам легко живеться!
Наступну молитву виголошують усім нині сущим членам родини.
Їм зичать здоров'я і щастя, бажають, щоб гуртом і в злагоді
дочекались наступного Різдва. Після цього господар бере свічку та
миску з кутею і, поклонившись до чотирьох кутів, передає страву
дружині. Кожен з присутніх мав з'їсти по три ложки куті. [6].
Діти несуть вечерю.
Після вечері діти повинні однести обрядову їжу своїм хрещеним
батькам, бабусям-дідусям. Звичайно, коли близько. а коли далеко, то