Свято закінчується всенародним гулянням. Під час обіду в кожній
сім'ї розрізають свіжеспечену паляницю – символ Сонця на сім
частин, що символізує сім сонячних променів.
Увечері того ж дня люди виходять проводжати Непереможне
Сонце на Нічний спочинок. Дійство протікає урочисто. [4, 65-66].
Першими сповісниками народження сонця є діти. Вдосвіта
хлопчаки йдуть до односельців, бо до того часу в господарстві ще
залишаються добрі духи-душі, вітати зі святом Різдва, кажучи:
- Зі святом Різдва, будьте здорові!
Їм відповідають: - І вас також вітаємо й бажаємо здоров'я!
Після відповіді хлопець продовжував:
З святим Різдвом вітаю,
Всім здоров ' я бажаю:
Господарю на воли,
Господині на квочки,
Хлопцям - дівчатам на гуляння,
Малим дітям забавляння,
Коляді - Богу вихваляння!
Крім підлітків, окремо віншували менші діти, вони здебільшого
оббігали лише родичів і найближчих сусідів, приказуючи:
Я маленький хлопчик,
Ізліз на стовпчик,
У дудочку граю,
Коляду забавляю!
Горобчик летить,
Хвостиком вертить, –
А ви, дядьку, переймайте,
Мені копійочку дайте!
Віншувальників чекають з нетерпінням – як добрих сповісників і
щедро віддячували яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше
навмисне випеченими маленькими хлібинами "з душею". Вважається,
чим більше дітей-полазників завітає до хати, тим щедрішим буде
новий рік.
Колядують вранці лише хлопчики, а дівчатка участі не беруть,
оскільки за давнім віруванням на великі свята першими полазниками
мають бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять хату-
господарство. [3].
Полазники ходили лише удосвіта, до сходу Сонця. Це пояснюється
тим, що у Різдвяну ніч ходили добрі духи-душі, і Бог урожаю
залишався до сходу Сонця в господарстві – тому хлопчики-полазники