Якщо умовно розглянути рік як одна доба і поділити його на 12
годин-місяців, як це було на первісному вимірі часу (годинник має 12
поділів, а доба тримає 24 години), то 1 березня мало б по суті
символізувати початок ранку, тобто народження Сонця. Тому Вію
мають підняти заслінку і вогонь, як зародок Сонця має вийти з
потойбіччя на Світ Божий. А 1 вересня (вечір) на свято Комина (та ж
сама пічка) головню від Сонця, Матир-С ва на крилах має принести
людям, тобто назад у піч, яку до цього свята ретельно готують (див.
Свято Комина).
По суті два крила Матир-Сви мають символізувати ранкову й
вечірню зорю, про що й мовиться у Велесовій Книзі. Але не вона
виводить Сонце на сине небо, а Велес – провідник в Наву і назад до
Яві – у комнощі (місяці-човні):
" Молимо Велеса, отця нашого, да потягне в небі комнощь
Суражову, да зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи. То бо
Сонце наше, іже світить на домівки наші. І перед його ликом блідим
єсь лик огнищ домашніх. Сьому Богу - огнику Семурглю речемо
показатися і востати на Небесах і се взійти аж до мудрого світа. "
(ВК,3а) [1].
Література:- Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне
Коло, 7525 (2017). – 192 с. - Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК,
7524 (2016). – 68 с. - Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.