Руський Православний Календар - Пашник Світовит Дмитрович

Ярил о Вишній
24 квітня
Бог весняного Сонця Ярило, народившись на рівнодення,
зростаючи піднімається у небесну вишину. Він має потужну силу,
щоб остаточно воскресити природу, дати росту весняним сходам,
цвітінню. Яриловою силою наснажуються люди, це їх надихає до
великих звершень в ім'я свого Роду.
Подібно до інших сонячних свят переносимо дату на 24 квітня
замість 23 квітня, яке є в церковному календарі зазначено, як день
святого Юрія [2 , 310]. Треба сказати, що дата вшанування Ярила
взята з церковного календаря, як і більшість інших свят річного кола,
бо інших витоків до нас не дійшло.
У Велесовій Книзі згадується день Ярів, але без зазначення дати.
Також у цій стародавній книзі маємо весняного Бога Яра (Яробога) і
міфологічний образ отця русів Ора (Арій, Ірій, Єрей, Орій), який за
ознаками відповідає Ярилу. [1, 166, 184 ].
В Галичині говорять, коли на весну гримить, то св. Дмитро передає
св. Юрію ключі, тобто, що св. Дмитро володіє осінню, а св. Юрій –
весно. [2, 310]. Аналогічно до свята Дмитра (25 жовтня) свято
зміщується на один місяць від рівнодення. З чим це пов'язано наразі
складно сказати. Якщо брати за повним сонячним циклом в 60
тижнів-років при шестиденному тижні, то на цей час молодому
Сонцю має бути 20 років.
Степан Килимник пише, що "Сказання-апокриф про Юрія їздця-
змієборця дуже стародавнє, безсумнівно ще з дохристиянського
фольклору. Образ Юрія-переможця овіяний численними апокрифами,
сказаннями, легендами, казками та прислів'ями..." [2, 308].
Ще проф. Килимник намагається пояснити давнє значення свята,
основуючись на народній традиції:
"Росу на Юр'їв день вважають цілющою, чарівною. В день Юрія в
дохристиянську добу проводились сакральні ходи в поле з
хороводами та танцями. Основна мета цих "ходів" полягала в
благанні багатого врожаю, в зачаруванні ниви від вогню, граду, бурі
та буйних вітрів, як рівно ж – викликати потрібні дрібні та теплі
дощі." [2, 306].
"Святому Юрію народна творчість, як вияв віри й вірувань наших
далеких пращурів, приділяє чимало опікунства, чимало дуже
відповідальних дій і дільниць весняної пори. Він (Юрій) є сторожем
поля, урожаю, бджільного медозбору; та він і поле заорює; він "відає"
й опікується всіма тваринами, дикими й свійськими; Юрій опікун