Чому ж більшість ознак Богині пов'язана з домашнім вогнищем?
Тому що наша вогняна птаха-зоря Матир-Сва-Слава несе вогонь
небесний у наші домівки: "Молимо Патар Дяіє, яко той ізведе огінь,
який Матирь - Сва - Слава принесла на крилах своїх Праотцям нашим."
(ВК,19) [1 ]. Цей вогонь мають затопити в печах на свято Комин а 1
вересня – початок Сварожого вечора. Тому птаха-зоря для нас є
доброю гостею (Гестія), віщункою (Віста) зародження Сонця, бо
вогонь символізує зародок (або дитину) небесного світила [8, 22].
Степан Килимник повідомляє, що "ще в ХІХ ст. в селах називали
пожежу – "гість"; "Бог з неба послав гостя", – говорили, коли грім
запалить щось під час бурі. Предмета, запаленого громом, не можна
було гасити... Бо вірили, що вогонь прийшов з неба." [5, 74].
Як бачимо, на це свято продовжується ушанування Матир-Сви –
Богині домашнього вогнища і Зорі, яка ще зветься Перуницею.
З Вістою, як Зорею, пов'язана весільна обрядовість. Переважно на
осінній час припадали сватання, які починалися від 1-ї Пречистої (15
серпня). Тоді вже збирали калину і прикрашати нею двори, де були
молоді дівчата. Калина мала "вістити" про дівку на виданні. Дівчина
ототожнювалася із Зорею, про це, наприклад, пише Людмила
Іваннікова: "Зоря, що сходила і зарожевіла край неба, нагадує
дівчину, що засоромилася при зустрічі з милим:
- Ой ізійди, зійди ти, зіронько та й вечірняя,
Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная! - Не подоба Зірці проти Місяця зіходити,
Не подоба дівці до козака та й виходити." [4, 114].
А ось коли дівку вже засватали і готувалися до весілля, то вона
ставала "невістою", тобто вже не вістять про її готовність до шлюбу.
Етимологічно слово "невіста" походить від давнього "невѣста".
Невіста – це дівчина або жінка, яка одружується, наречена, молода,
заручена, відданиця. З цим корінням і подібним значенням слово
зустрічається в інших слов'янських мовах [3, 60]. Ця назва
залишалася за молодою жінкою, як "невістка" – дружина сина, брата,
дівера, тобто невістка – дружина по відношенню до сім'ї чоловіка.
Література:- Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне
Коло, 7525 (2017). – 192 с. - Геродот. Історії в дев'яти книгах / пер. А.О. Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с.
- Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.)
та ін. – К.: Наук. думка, 1983. – Т. 4: Н – П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т.
Коломієць, В. Г. Скляренко. – 2003. – 656 с. - Іваннікова Л. Зоря // Українські символи. – К.: Ред. час. “Народознавство”, 1994. –
С.110-114.