Я уявила повну розруху, як у фільмах: розбитий вєлік, комп,
нашу халабуду. Як я буду без своїх іграшок? Там все моє!
Але найгірше — я не могла до-
дзвонитися батькам.Я уявляла, що на них впав літак.Я щоразу підстрибувала,
чуючи дзвінок телефону.Батьки обіцяли, що скоро все закінчиться.
Але вони й самі у це не вірили.Я повернулася лише у жовтні.Тату? Як ви?
Коли я зможу
повернутися?Почекай.
Ще зовсім
трошки.