ОКО СВІТУ

Незабаром вулиця вивела на Галявину — широкий майдан посеред
селища, зазвичай рясно вкритий травою. Проте цього року тут серед жовту-
вато-бурої торішньої трави та голої чорної землі лише де-не-де прорізалися
цятки свіжої зелені. Перевальцем ходили зграйки гусей, придивлялися
блискучими круглими очицями, чи не знайдеться чогось дзьобнути, але
не знаходили нічого, що вартувало б їхньої уваги; ген хтось прив’язав до
кілка навіть дійну корову, щоби хоч трохи пощипала миршавої травички.
Ближче до західного краю Галявини з-під скелі, що виходила тут на
поверхню, вибивалося Винне джерело. Це джерело ніколи не пересихало,
потік з нього струменів з такою силою, що заввиграшки міг збити з ніг до-
рослого чоловіка, а своєю назвою воно завдячувало свіжості та смаковитості
своєї води. Струмок швидко розширювався, перетворюючись на Винну ріку,
котра стрімко котила на схід свої води серед густо порослих верболозом бе-
регів, котила аж до млина майстра Тейна і ще далі, а вже там розділялася
на дюжини потічків, що мережили собі болотяні нетрі Заплавного лісу.
Там, де струмок біг Галявиною, через нього були перекинуті два пішохід-
них містки з перильцями та ще один міст, ширший за інші, і досить міцний,
аби ним міг проїхати фургон. Далі за Фургонним мостом Північний шлях,
що йшов від Сторожового Пагорба і Таренського Перевозу, ставав Старим
шляхом, який тягнувся аж до Девен Райда. Чужоземці іноді потішалися
з того, що одна й та ж дорога має дві різні назви у північній та півден-
ній частинах, але так воно було завжди, принаймні наскільки пам’ятали
в Емондовому Лузі, а, значить, так воно й мало бути. Для місцевих цього
було цілком достатньо. За містками вже йшли приготування до Свята: там
було насипано кургани для святкових багать і заготовлено три стоси дров,
кожен завбільшки як будинок. Багаття завжди розпалювали на чорній землі,
а не на траві. А святкові ритуали, усі без винятку, відбувалися на зеленому
килимі Галявини.
Неподалік Винного джерела дванадцятеро літніх жінок, неголосно співа-
ючи, встановлювали Весняний стовп. Стовбур стрункої ялини, позбавленої
усіх гілок, підіймався на десять футів над ямою, котру жінки викопали за-
здалегідь. Зграйка дівчат, ще занадто юних, аби заплітати волосся в косу,
сиділи, підібгавши ноги, й заздрісно спостерігали за жінками, час від часу
підспівуючи їм.
Тем вйокнув на Белу, аби йшла веселіше; втім, вона цілковито це про-
ігнорувала. Ранд старанно відводив очі від того, що роблять жінки. Завтра
вранці чоловіки удаватимуть, що здивовані появою Стовпа, потім, опів-
дні, незаміжні жінки танцюватимуть навколо нього під спів неодружених
чоловіків і заодно прикрашатимуть довгими барвистими стрічками. Ніхто
не знав, чому і з якого часу повелося так робити — ще один звичай, який