ОКО СВІТУ

— Але це не допоможе розвантажити воза, — кинув Тем, передаючи
меру до рук перше барильце з бренді. — А я не можу дочекатися місця біля
каміна, люльки та кухля елю. — Він завдав друге барильце собі на плече. —
Гадаю, Ранд буде вдячний тобі за допомогу, Метриме. І пам’ятайте: чим
швидше сидр опиниться в льосі...
Коли Тем із Браном зникли в корчмі, Ранд подивився на приятеля.
— Тобі не обов’язково допомагати. Дев того борсука довго не втримає.
— А чому б і не допомогти? — без особливих надій у голосі промовив
Мет. — І, як сказав твій татусь: чим швидше сидр опиниться в льосі... — Об-
хопивши обома руками барильце, він підтюпцем попрямував до будинку. —
Може, Еґвейн десь неподалік. Помилуватися, як ти витріщаєшся на неї,
наче теля, що іде на заріз, така ж сама потіха, як із тим борсуком.
Ранд затримався на мить, аби покласти на бідарку лук і сагайдак. Йому
справді вдалося витіснити Еґвейн зі своїх думок. І це було досить незвично.
Втім, вона має бути десь у корчмі. І навряд чи йому вдасться розминутися
з нею. Він не бачив її вже кілька тижнів.
— В чому справа? — гукнув Мет від дверей корчми. — Я не казав, що
зроблю все сам. Ти поки що не в Раді Селища.
Стрепенувшись, Ранд підхопив діжку і поквапився за Метом. Може, її
там і не буде. Дивно, але думка про таку можливість не поліпшила йому
настрою.