І прокинеться Левіафан

І ПРОКИНЕТЬСЯ ЛЕВІАФАН 37

Еймос облишив комп’ютер та підлетів ближче, щоб подивитись —
а тоді швидким рухом, від якого Голденові перехопило подих, від-
ліпив коробочку від підлоги.
— Нє-а. Передавач. Бачте? — він підніс її до Голденового шо-
лома. — Передавач і примотаний акумулятор. Нащо це тут?
— Це маячок, на сигнал якого ми прийшли. Боже милий... Мая-
чок на кораблі ніхто не вмикав. Хтось зробив фальшивку і причепив
на нього акумулятор... — прошепотів Голден, усе ще долаючи напад
паніки.
— Нафіга їм таке робити, офіцере? Не шарю, яка їм вигода.
— Вигода може бути, якщо передавач чимось відрізняється від
стандартного.
— Чим, офіцере?
— Наприклад, тим, що він пересилає ще один сигнал, коли його
хтось знаходить... — а тоді Голден перемкнувся на загальний ка-
нал: — Гаразд, хлопчики й дівчатка, ми знайшли херню, тепер за-
бираймося. Усі повертаємося на «Лицаря» і будьте дуже обачними,
коли...
Радіо клацнуло, приймаючи зовнішню передачу, і шолом запо-
лонив голос капітана Мак-Давелла:
— Джиме? Здається, ми влипли.