Від паперової митниці до електронної
THINK FORWARDING(^10) 13| ЖОВТЕНЬ, 2021
Як бачите, диджиталізація можлива й легко реалізується навіть у масштабах країн-
гігантів, де координувати митні пункти пропуску набагато складніше. То що ж заважає
нашим митникам використати досвід західних та східних колег?
Діджитал у митних сервісах: як це реалізовано в інших країнах?
Закостенілість чиновників.
Найчастіше управлінці митними службами прагнуть усіма правдами та
неправдами зберегти за собою теплі крісла. І для них використання цифрових
рішень – це фактично розхитування власного трону.
Багаторічна практика корупції та ручного управління.
Навіщо впроваджувати те, що позбавить митну вертикаль і тих, що
«присмокталися» джерела доходу готівки та надходжень платежів до
бюджету
Відсутність системного підходу та централізованого управління процесами
впровадження електронних сервісів.
Верхівка влади та управлінці митного сектору навіть не можуть узгодити
загальну стратегію реформування митниці.
Й ключовий чинник неефективності митниці – це сама українська влада, яка
поки що так і не визначилася ні з основними функціями та завданнями
митниці, ні зі стратегією здійснення реформи митниці. І на цьому факторі
варто зупинитись докладніше.
Реалі української митниці як державного інституту
Що відбувається на українській митниці сьогодні?
Фактично ми не маємо єдиного органу митного контролю – замість нього функціонує
ціла низка напівфеодальних структур на пунктах пропуску. І кожен із митних пунктів
пропуску диктує свої правила та порядки. Якщо на одному з них ви зіткнетеся з командою
компетентних осіб, які знають та дотримуються закону, то на іншому ви можете потрапити
на корупціонерів, які мають свої внутрішні порядки, і змушують дотримуватися них. І це
лише мала частина проблемних зон української митниці. Розкажемо про них тезово.