" Дев ' ята, Вар, підслуховує клятви і обітниці, якими обмінюються
наодинці чоловіки і жінки. Тому ці обітниці називаються її ім ' ям ".
А в "пісні о Трюме" ("Старша Едда") нетерплячий наречений
вимагає:
Хай Вар десниця
Союз благословить. [6].
Степан Наливайко повідомляє, що слово "вара" (хінді – вар, бар) –
"коханий", "чоловік", "жених", "сватальник". А санскритське парне
словосполучення "вара-канья" означає "жених і наречена",
"молоді".[7 , 269]. Це близьке до наших слів "воркувати", "воркотати"
- ніжно розмовляти (щодо голубів, закоханих) або "бурчати",
"гнівитися", а також до "ворогувати" [2, 158], що ще раз підкреслює
подвійність значення цього слова.
Процес боротьби проходить у ведичному міфі про битву Індри
(Андрія) і Врітри (Воротаря). Цей міф відображається в кількох
українських святах і легко розпізнається в весільній обрядовості.
Індра розколює вмістилище Валу і випускає Води, після чого
народжується Сур'я-С онце – це дійство позначає народження дитини.
Разом з цим проливається червона кров, що є кольором зорі.
Валерій Войтович зазначає, що камінь Алатир є метафорою ясного
весняного сонця. На цьому каменю любить сидіти красна діва Зоря,
котра зашиває рани криваві, тобто щоранку просвітляє небо своєю
пеленою. [3, 8].
Пояснимо відмінність для цього свята: Індра (Андрій) займає
нижню позицію і ці дійства пов'язуються не з народженням, а із
заплідненням. В цих двох діях можемо знайти послідовність: після
запліднення (оплата насінням) йде відплата дитиною.
Іноді так легко спотворити значення імені, а потім сторіччями
вбивати народу негативний його зміст. Й дотепер словники тлумачать
Варвара з грецької "чужоземець". А треба було хоч трохи подумати:
чому у багатьох народів досі популярне це жіноче ім'я. Невже батьки
хотіли підкреслити, що їхня донька "чужоземка" чи "неосвічена,
жорстока, груба, безкультурна людина" – саме так пояснюють
значення слова "варвар".
Вечірня зоря Варвара символізує заходження і смерть Сонця. Свято
на 4 грудня – це завершення вечірнього крила Птахи-Зорі. Разом із
зникненням Сонця за обрієм падає небесне склепіння чи
перевертається світ – звідси таке негативне бачення. Але ж
заходження Сонця, як статевого органу Батька Неба, в світові Води
одночасно символізує і кохання – боротьбу між чоловіком і жінкою