Тепер розглянемо в Новорічному святі поховальний обряд. За
легендами, перед Різдвом "старе сонце" вмирало, а на дев'ятий день
(1 січня) воно відправлялося у човні-місяці рікою (течія часу – "рік")
до Раю, тобто відбувався похорон (Хорс – Бог місяця у слов'ян, Харон
- перевізник мертвих через річку смерті у греків). Час, коли човен
пішов у Вічність, ми можемо вважати відліковим. За українським
звичаєм похорон супроводжувався засіванням на “життя вічне”, тому
й на Новий рік засівають оселю на добробут, незважаючи на те, що
надворі зима. [5 , 51].
Водіння кози на Новий рік також має
відношення до описаних обрядодійств.
Слово "коза" пов'язано зі смертю і
відродженням. Х (ксі) – косий хрест є
символом місяця і потойбічного світу.
Роги кози – це місяць, а напередодні
стар ий місяць має зникнути (коза
вмирає) і народжується новий місяць
(коза оживає). Коса – це знаряддя
Смерті, а також заплетені у вічність
(див. меандричні символи) волосся
жінки (Волос-Велес провідник в
потойбіччя), козак (косак) – воїн, життя
якого знаходиться на волосині, тобто він
стоїть на межі життя і смерті, він носить
косу.
Катерина (Касарина, Кася) – жіноче ім'я, яке пов'язане з Богинею
Долею, що пряде нитку життя. Не складно побачити в цьому імені
слово "косар", який виходить на поле, як воїн, і скошує жито. А
частина ім'я "кат" – пов'язана з такими словами як кат, катівник
(мучитель), каторга (заслання на примусові роботи або назва
великого гребного човна, на якому працювали раби – чомусь
пояснюють це слово від типу турецького човна). Кіт (кот, киця, кися) - тварина потойбічного світу – супроводжує козу в обрядодійстві.
Крім того, про пологи кози кажуть "окотилася". Такі жіночі імена як
Марія, Ганна також пов'язані зі смертю і народженням, бо означають
приналежність до Матері-Землі, в якій Сонце вмирає і виганяється
(народжується). Так і людина, за вірою предків відправляється до
лона Матері-Землі після смерті і з Неї, через запліднення Батька-
Неба, відроджується у наступному поколінні. Поховання й має
Вакуленко О. Ой де коза ходить