ворогами. Віща Птаха , велика натхненниця воїнів Русі, піднімалася
над військом, оспівуючи звитягу хоробрих ратників. [2, 29].
Особлива образність Зорі як Птахи-Войовниці зображена у
Велесовій Книзі:
Бо Матир - Сва співає над нами, і ідемо стяги наші дати вітрам
тріпати, і комоньству степи скакати, да прах підіймемо воєнь за
нами, а ворогам дамо дихати ним. (ВК,7г).
Яко соколи нападемо на них і вержемося до борні сильної. То бо
Матир - Сва співає в Сварзі про подвиги ратні. (ВК,7д).
І се прилетіла до нас, і сіла на дерево, і співає Птиця. І всяке перо є
іне, і сяє цвітами різними – стало і вночі, яко вдень. І співає пісню до
борні і до прі, то будемо ми прятися з ворогами. (ВК,8(2)).
Б ' є крилами Матир - Сва і кличе нас, якож ідемо за Землю нашу і
доб ' ємося за огнище племені нашого, се бо суть русичі. (ВК,14). [1].
Ранкова Зоря в іншому образі має вивести сонячних коней із стайні,
щоб Сонце мало можливість об'їхати денне небо.
Література:
- Велесова Книга / переклад, коментарі С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне
Коло, 7525 (2017). – 192 с. - Пашник С.Д. Образ Матир-Сви, як священної птахи русів, у Велесовій Книзі / Бойовий
дух воїна. – Запоріжжя.: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – С. 28-35. - Шаян В.П. Віра Предків Наших. – Гамільтон, Канада: Об'єднання Української Рідної
Віри, 1987. – Т.1. – 893 с.
Конон
5 березня
Це с вято покликано ушановувати коней. Воно аналогічне святу
Сави – 5-го грудня. За народною уявою Вечірня Зоря (4 грудня)
заводить у стайню коня, на якому їхало Сонце, а
Ранкова Зоря (4 березня) виводить цього коня.
Назву свята подаємо з народних звичаїв за
Василем Скуратівським: "Загальний зміст скрізь
зводиться до того, що святий Конон завжди
справно доглядає і шанує коней. Саме за це Ілля-Громовик, їдучі
колісницею, брав його за погонича. "бо він опікун усіх коней і
конюхів". Під час грому люди казали: – То святий Ілля через
небесний місточок калачі везе, а святий Конон кіньми править." [1 ,
69].
Література:
- Скуратівський В.Т. Дідух: свята українського народу. – К.: Освіта, 1995. – 272 с.