Степан Килимник це свято описує (хоч сам свідків не бачив і не
розібрався в образі Ярила), наступним чином: "... робили солом'яного
бована в образі мужчини. Одягали його в сорочку, штани та
оздоблювали зеленню. Свято це проводила молодь, хлопці й дівчата.
Під час гри вибирали одну з дівчат, яка мусіла оплакувати "добре
божество". Хлопці виносили це опудало у ліс чи до води. Несли як
покійника. За ним ішла вся молодь і співала сумних пісень, на зразок
тих, які співаються за Кострубоньком. Обрана дівчина вдає, що плаче
й приговорює: "Помер Ярило, помер Ярило... Нема Ярила, нема
Ярила... Де Ярило, де ярило... Ой, Боже, його нема". Коли шестя
пр иходило до води, то всі речитативом приказували: "Помер Ярило,
нема Ярила..." Коли його вкидали в яму й засипали землею, всі
кричали: "Поховали Ярила, поховали Ярила!" Коли ж топили у річці,
то кричали: "Утонув Ярило, утонув Ярило! Виплинь, Ярилочку,
виплинь Ярилочку!" Коли ж Ярила закопують, чи топлять – молодь
веселиться, водить хороводи, співає веселих жартівливих пісень;
хлопці зчиняють двобої, вдавану боротьбу. Вже смерком розходиться
молодь з цих вдаваних похоронів-грищ." [2, 369,370].
Треба пояснити, що відповідно й до інших поховальних свят, під
час обрядодійства має відбутися весілля Батька-Неба і Матері-Землі,
для того, щоб поєднати душу й тіло, і померлий має знову
воскреснути. Тому проводи в календарній системі одночасно давали
початок весіллям, наприклад з Покрови, аналогічного свята – 9 день
після "смерті" Купалбога. Чи назва свята Василя (Різдво Місяця),
вказує на весільні обряди. Можливо, що похорон Ярила дублює
спалення і топлення ляльок Купала і Марени під час купальських свят
і треба роз'єдна ти ці обряди або визначити причину повторення.
Література:- Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з інтегральної
культурології. – Вип. І: Thonatos. – Львів, 1996. – С. 28 – 62. - Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. –
Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
Білобог. Вітрогон
15 липня
Білобог – Бог денного світла, добра, щастя. Білобог вічно бореться з
Чорнобогом, вони почергово перемагають один одного і на землі від
того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі
(взаємодії) твориться життя: "А обаполи Його Білобог і Чорнобог се
перуться. І тих Ісварг держить, аби цьому Світу не бути
поверженому." (ВК,11а) [1 ]. Тому поняття добра і зла є умовним – ні