Виникає питання: чому може навчити свого учня юродивий?
Звичайно, лише одному, – як вдавати з себе недоумка. Гріх сміятися з
хворих людей, але тут мова йде саме про шарлатанів.
Так ось, відправа йде до закінчення, і тут св. Андрій бачить, як від
головних дверей йде "світлом осяяна Пресвята Богородиця у
супроводі св. Івана Хрестителя і св. Івана Богослова та при співі
великого хору Святих. Божа Мати підходить до престолу, вклякає,
довго молиться і заливається слізьми. Відтак встає, знімає зі своєї
голови преясну хустку-покров-омофор і широко простилає її над
народом у церкві". Видіння зникає. Андрій і Епіфан, які бачили це
видіння (дивно, але священнослужителі цього не бачили!) зрозуміли,
що Пресвята Богородиця прийшла урятувати місто. Юродиві
рознесли вість про це "чудо" по всьому місту, що навіть налякались
вороги і відступили. Місто врятоване... Вочевидь – казки писати
христосівцям розуму і справді не бракує.
Церковники доводять, що Андрій за своїм походженням був скитом
- слов'янином з південних земель Русі-України. Він разом з іншими
невільниками опинився в Царгороді в одного багатого пана.
Складається враження, що греки-христосівці в ім'я любові до
ближнього забирають русинів-українців у рабство, щоб урятувати від
поганства.
Тут Андрій пізнав і полюбив христосівську віру. Розмірковуючи
над словами св. Апостола Павла: "Ми нерозумні Христа ради, ви ж у
Христі Розумні" (1 Кор. 4,10), він почав поводитися як нерозумний-
юродивий. По сучасному кажучи – "скосив під дурника". Оце так
віра! Тяжко навіть уявити собі, що було б, якби всі додумалися
слідувати христосівству. Тут вже точно всі відійшли б з голоду до
Раю, зате уподобалися Ісусу Христосу.
Пан, повіривши, що Андрій зійшов з розуму, вигнав його. Кому ж
потрібні зайві нахлібники? Діставши свободу, Андрій почав багато
часу проводити в молитвах й читанні св. книг христосівської віри.
Шукав, певно, побільше прикладів із життя "святих", як краще
паразитувати на суспільстві, адже сам Ісус Христос вчить:
"Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у
клуні, та проте наш небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато
вартніші за них?" (Мат. 6, 26).
Послідовників-юродивих у Андрія було більш ніж достатньо, бо
дурний приклад заразний, тим більше освячений. Далеко за
прикладом ходити не треба – достатньо вам, шановні панове, підійти
до церкви. Там таких "розумників" досить.