Слов’янськ був звичайним курортним
містом. Влітку до нас приїжджали на
солоні озера. А взимку ми вмирали
від нудьги...принаймні до зими 2014-го.Звісно, я знав, що відбувається у Києві.
У нас теж виходили погорланити.Мене звати Женя. У той час я постійно сидів за компом
і взагалі не розумів, що відбувається у моєму місті.Пам’ятаю якогось дня
мене аж надто
діставав телевізор.Батьки постійно дивилися
новини. Ті чомусь були
російською мовою.І тоді я вперше почув,
Ма, закрий як звучить зброя.
двері!
«Телебашня на горе
Карачун перешла под
наш контроль...»«...правительственньіе
войска отступили...»