І прокинеться Левіафан

(^34) ДЖЕЙМС С. А. КОРІ
вимикач шлюзового циклу, щоб викачати повітря з вантажного від-
сіку й відчинити стулки. Тепер Голден чув під шоломом тільки по-
свист повітря і потріскування статики в рації. Дихальна суміш у ска-
фандрі трохи відгонила медичним запахом.
Наомі прокладала шлях, спрямовуючи збирача до поверхні асте-
роїда легенькими викидами струменів стисненого азоту; всі решта
тяглися за нею на триметрових буксирах. Поки вони летіли, Гол-
ден озирнувся на «Лицаря»: масивний сірий клин із конусом со-
пла з ширшого боку. Як і все, що люди будували для космічних по-
дорожей, цей космічний апарат був сконструйований з огляду на
ефективність, а не естетику. Голден завжди трохи сумував через це.
Варто повсякчас знаходити місце для краси, навіть у таких умовах.
«Лицар» ніби сам віддалявся від нього, все меншаючи і менша-
ючи, поки Голден завис на місці. Ілюзія зникла, коли він обернувся
до астероїда й побачив, як той стрімко наближається. Голден від-
крив канал зв’язку з Наомі, але вона мугикала собі під носа, а отже,
принаймні не хвилювалася. Він нічого не сказав, просто залишив
канал відкритим — і слухав її мугикання.
Зблизька «Скопулі» мав не такий уже й кепський вигляд. Окрім
діри, що зяяла в корпусі збоку, пошкоджень не було. Корабель точно
не влетів у астероїд — його просто залишили достатньо близько,
і він повільно придрейфував. Поки вони наближалися, Голден зняв
кілька фотографій на камеру, вмонтовану в скафандр, і вислав на
«Кентербері».
Наомі провела маневр зупинки і зависла за три метри від пробо-
їни в корпусі «Скопулі». Еймос присвиснув у загальний радіоканал.
— Офіцере, не торпеда тут жахнула. Це абордажний заряд. Бачте,
як метал погнуто по краях? Кумулятивні заряди ліпили на обшивку.
Еймос був не тільки кваліфікованим механіком — хірургічно
точними вибухами він розколював айсберги, що літали довкола Са-
турна, на транспортабельні шматки. Ще одна причина взяти його із
собою на «Лицар».
— Отже, — подав голос Голден, — наші друзі на «Скопулі» зупи-
нилися, випустили назовні когось із команди з завданням закласти
абордажний заряд на корпусі, щоби пробити діру і вигнати все по-
вітря. Ймовірна історія?
— Ні, — відповіла Наомі. — Аніскілечки. Ми все ще хочемо все-
редину?
«Якщо раптом там виявиться якась херня, то не вдавай із
себе героя знову. Збирайте іграшки і валіть додому».