Чоловік, що називав себе Борсом, мимоволі тремтів. Поспіхом він зняв
печаті й відкрив застібки на сідельних сумках, звідки витягнув свій звичний
плащ. Десь у глибині душі тоненький голосок поцікавився, чи вся обіцяна
влада, навіть саме безсмертя, вартували ще однієї такої зустрічі, однак
він негайно засміяв його. Заради такої великої влади я готовий славити
Великого Володаря Темряви навіть під Куполом Правди. Пригадуючи на-
кази, дані йому Ба’алзамоном, він пальцями торкнувся золотого сяючого
сонця, вишитого на грудях його білого плаща, та червоної пастирської
ґирлиґи позаду сонця — символа його посади у світі людей — і ледь не
розсміявся. На нього чекала робота, велика робота, у Тарабоні та на Ел-
мотській рівнині.
juriyj
(JuriyJ)
#1