На березі річки розпалюється Вогнище, проходить святкова
богослужба, головнями від вогнища освячують воду у річці (або це
можна зробити свічками). Обливають навколо червоним соком, що
символізує божественне кровозмішування.
Люди набирають з прорубу воду. Набравши свячениці, люди
промивають цією водою очі, щоб добре бачити, вуха, щоб добре чути,
лоб, щоб розумними, бути, добре думати, груди, шию та руки, щоб
усе тіло було здоровим. [1, 147].
Схід Сонця-Дажбога називається Богоявленням, його прославляють
молитвами і співом.
Після відправи на річці випускають голубів, що принесли з собою,
палять з рушниць, гармат і таке інше.
Сміливці купаються в ополонці, вірячи, що цілий рік не
хворітимуть.
Люди після відправи запрошують волхва свяченою водою окропити
оселю. Якщо такої можливості немає, освячення робить господар
самостійно.
Література:- Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. –
Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.
Посвятки
7 січня
Своєрідним перехідним днем між розвагами і будніми клопотами є
посвятки, що припадають на другий день після Водосвяття. У цей
день виносять з хати хліб і сіль, що лежать на покуті від Багатої Куті,
і, розламавши на шматочки, годують тварин. Це ж саме роблять і з
сіном. [1 ].
Література:- Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Чорнобог. Отдання. Видення.
15 січня
Чорнобог – Бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас
таємничості, ворожіння, марення, сну. Чорнобог вічно бореться з
Білобогом, вони почергово перемагають один одного, і на землі від
того змінюється день (літо) на ніч (зиму), і навпаки. У цій боротьбі
(взаємодії) твориться життя: "А обаполи Його Білобог і Чорнобог се
перуться. І тих Ісварг держить, аби цьому Світу не бути
поверженому." (ВК,11а) [2 ]. Тому поняття добра і зла є умовним – ні