У біблійній традиції Гавриїл вважається вісником смерті чи Божим
посланцем, говорить важливі звістки і має владу забирати в людини
можливість говорити. [5 ].
Дзвіниця (аналогічно мінарет) заміняє гору. Коли дзвонар
(вартовий) спостерігав народження Сонця, то бив у дзвони (як і грім
відганяє нечисту силу), сповіщаючи усе селище. [4, 23-24].
Інша частина свята взята з описів етнографів про понеділок після
Великодня з назвою "Волочильне" чи "Обливальний понеділок".
Василь Скуратівський повідомляє, що
понеділкові обряди розподіляються на два
окремих дійства: відвідування знайомих
("нести калача"), що й дало назву
"Волочильного понеділка", та обливання
водою – "Поливальний (обливальний)
понеділок".
Обливання водою вважаються очисними.
Ще до сходу сонця дівчата йдуть
вмиватися до криниць. Хлопці тим часом
вже підстерігають юнок. Як тільки відерце
з водою з'являється на цемринні, парубок,
що уподобав дівчину, тут же зненацька обливав її джерелицею, так
вчиняли і на вулиці, і у хаті – це є природною витівкою. [5 ].
Обливання водою можливо треба перенести на 5-6 квітня
аналогічно до Водосвяття 5-6 січня. Нажаль це питання остаточно не
встановлено.
"Волочильне" можна пояснити не тільки обрядовими, а й
польовими роботами, які в ці дні дійсно пов'язані з волочінням землі.
За звичаєм люди в цей день провідують один одного, щоб
привітати зі святом, обмінятися крашанками або писанками. Хлопці
можуть збиратися у "волочебні" ватаги. Матері кладуть їм у миску чи
хустину великодні калачі, крашанки чи писанки та інші свячені харчі.
Невеликими гуртами вони вранці обходять дідусів та бабусь,
хрещених батьків, знайомих. Заходячи в оселю, діти вітають:
- З Великоднем! Будьте здорові зі святом! Тато й мама просили
взяти калач... - З Великоднем! І ви будьте здорові! – Відповідають їм. – Спасибі
татові й мамі і вам діточки! Поздоровляємо вас, ростіть великі та
здорові! – приймають "волочебне", а натомість кладуть свої
віддарунки – калачі, крашанки чи писанки, печиво, цукерки, інші
ласощі.