виконувало функцію оберегу, відлякування нечистої сили від хати,
худоби, двору, городу, поля.
Після завершення свят зілля затикали у стріху, під сволок (від
удару блискавки), дещо висушували і протягом року, відповідно за
призначенням, заварювали і пили або в наварі купалися. У багатьох
районах України зілля розкидали по городу. [1, 22-23].
Обряди, що пов ' язані із Зеленими святами
Плетіння вінків
Степан Килимник повідомляє, що вранці дівчата набирають з
собою різних харчів, закликають хлопців і з піснями-веснянками та
гаївками йдуть у ліс. Там проводяться ігри, співи, хороводи, а потім
всі сідають за їжу колом у перемішку – хлопець-дівчина. Після їжі
дівчата вибирають з довгим і тонким пруттям-гіллям березки,
молодого й непошкодженого деревця. З того тонкого гілля на самій
березці завивають вінки й співають відповідних пісень.
Парубки юрбою набігають на дівчат і перешкоджають спочатку
вити їм вінки. Потім кожний допомагає своїй дівчині завити вінок:
Ой зав ' ю вінки да на всі святки,
Ой на всі святки, на всі празники,
Да рано, рано на всі празники.
А в бору сосна колихалася,
Дочка батенька дожидалася:
- Ой мій батеньку, мій голубчику,
Ти прибудь сюди хоч на літечко;
У мене в тину під воротьми
Синє море розливається,
Пани й гетьмани ізбігалися,
Сьому диву дивувалися.
Завивши вінки на живій березі, хлопці їх відламують обережно і
віддають дівчатам. [2, 364-365].
Василь Скуратівський розповідає про кумування на цьому
обрядодійстві. Упоравшись з плетінням вінків, дівчата обмінюються
одна з одною через віночок крашанками й цілуються: після цього
обоє стають "кумами". Коли дійство з вінками й кумуванням
закінчується, починають вибирати старшу куму.
Кожна з дівчат скручує або пов'язує у вузол свою хустину й разом
підкидають їх угору. Чия підлетіла найвище, та юнка вважається
"старшою кумою". Потім утворюють коло. Старша кума присідає, а