Руський Православний Календар - Пашник Світовит Дмитрович

Петра свято Водяника, як рибальське свято, на яке жінки сплітають
рибалкам вінки з рослини, що нині має назву "петрів батіг" (цикорій).
[6 , 344; 5, 92]. Квіти цієї рослини мають синій колір.
А професор Килимник пише, що в цей день вшановували, як
дорослих, так і малих пастухів: "День Петра і Павла – це не тільки
річне свято, а й День Пастухів "великих" і "малих" [4, 319]. Напевно в
цьому криється і порівняння з цими святими, бо Павло вважається
малим, а Петро – великим.
За традицією Апостол Петро (первісно має ім'я Симон) є основою,
каме нем христосівської віри, і його розіп'яли стрімголов. А Павло
вважається розумом і устами христосівської віри. 29 червня – це день
смерті апостолів Петра і Павла, хоча вони не загинули в одному часі.
Давні календарі подають дату ушанування Петра і Павла у різні дні
року, основна напроти літній – 28 грудня. [3, 408-415]. Можна
судити, що апостоли символізують дві протилежності – низ і верх,
зад і голову. Можливо це пов'язано з перехідним періодом в
календарній системі після літнього чи зимового сонцестоянь.
Зазначимо, що поєднання апостолів Петра і Павла, що знайшла
себе навіть в географічних назвах, порівнюється з подвійністю деяких
знарядь праці, музичних інструментів, святилищ з двома колами та ін.
Як правило, подібні речі складаються із основного корпусу і ручки
(грифу, алеї) з меншим колом на кінці. [7 , 35].
Ми залишаємо церковну назву свята, лише беремо ім'я відповідного
ап. Петру Бога з Велесової Книги Питара (Патара):
"Молимо Патар Дяіє, що той ізведе огінь, який Матирь - Сва - Слава
принесла на крилах своїх Праотцям нашим." (ВК, 19).
"Се бо хранимо Питар Дія, якож той особо є, став о Матері
против. Се бо те було за совступлення до Кринь. І та ішла, руками
вздимаючи до хлябів. І се дає даждь, якож іде і насичує. І то маємо
житень нашу і жнива вінимо у славу Його. Се бо против Нього Земля
наша і ту хранимо, якож Отці наші."
" Се бо Ондера маємо, який є інший Парунець. І се верже ворогів на
хрибетище і також одторче глави їхні, і речеть до неба і кидане в
море і в пущу. І се сушена [*засуха] тече борзо від краю чуждого, і
там є до часу, аж поки Питар її одведе. Можноносець іде оспять і
вержить на неї і тліншить її. " (ВК, 30) [1].
Із цих уривків бачимо, що Питар має чіткі ознаки фалічного
символу, який запліднює і забезпечує вологу. Петро за народними
легендами є ключником до воріт Раю. Враховуючи, що Рай
символізує жіноче лоно, то відповідно ключ є чоловічим прутнем, що