Руський Православний Календар - Пашник Світовит Дмитрович

(Gennady Nekrasov) #1
Коло криниці червона калинонька.
Ой, туди їхав Юрасько з боярами,
Йому калина дорогу заступила.
Вийняв шабельку, став калину рубати,
Та стала йому калина промовляти:


  • Ой не для тебе ця калина саджена,
    Тільки для тебе Маруся наряджена...

    Відтак у кожній родині, де були дівчата на виданні, намагаються
    удосталь наготувати калинових пучків. Всі знають: якщо під стріхою
    висять калинові грона, можна приходити зі сватами до оселі. Похід
    дівчат по калину є врочистим і супроводжується різноманітними
    обрядовими дійствами – піснями, іграми, хороводами. Хлопці, крім
    підлітків, у такому дійстві участі не беруть. [3 ].
    Про забавки під час збору калини розповідає професор Килимник:
    Прийшовши на луг чи до лісу, дівчата знаходять перший кущ калини,
    співають та водять хороводи навколо нього, проводять ігри. Потім
    сідають навколо куща й усі разом полуднують. Опісля збирають
    калину з того куща. З першої зламаної гілочки кожна дівчина бере по
    дві ягідки в рот, проговорюючи чарівні слова про кохання та свого
    хлопця. Далі йшли обирати інші кущі, при цьому співали пісні про
    кохання, плили вінки з калини і вплітали гілочки у коси.
    На півдорозі до дому, зробивши засідку, на них уже чатують
    хлопці. Як тільки дівчачий гурт наближається, парубки зненацька
    накидаються, намагаючись відібрати пучечки, і юнки, захищаючись,
    розмальовують їх стиглими ягодами. Не залишаються в боргу й
    хлопці – вони також малюють калиновим соком дівочі щоки.
    Отак гуртом – зі співом та жартами – молодіжне товариство
    входить в село, де їх зустрічають дорослі. Біля оселі кожна юнка
    віддає неньці калину, а та в свою чергу промовляє:

  • Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та
    чистою до вінця! А ти, Калино, будь гожою на коровай, гільце, квіти
    весільні та хрестинні, на здоров'я людям, на добро нашому двору...
    Кілька гілочок вносять до хати, закладали за образи, а решту
    підвішували під стріху хати. [2, 117-118].
    З цього часу починаються "заговори", "оглядини", "заручини":
    "Старости на Пречисту – в хаті речисто", "Як прийде Пречиста –
    стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста – сватів несе нечиста". [3].


Література:


  1. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-
    Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.

Free download pdf