- Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V
(Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с. - Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.64-68.
3- й Спас (Хлібний). Післяуспіння
16 серпня
Повністю закінчувався збір традиційних зернових культур.
Освячення і споживання жертовного короваю з нового зерна, подяка
Богу за щедрі дари, врожай [1, 347].
Щодо назви Післяуспіння Пресвятої Богородиці, що пов'язана зі
смертю, слід звернути увагу на форму паляниць у вигляді могили-
горбка, по нижній частині робиться з тіста обідок-змій, як і давні
могили зовні обкладали камінням, а зверху ставлять солянку (або
просто робиться отвір куди насипають солі), що нагадує нам живіт з
пуповиною. Такий хліб використовують на похованнях, його несуть
на кришці труни, а потім в кінці обряду ним пригощають всіх
присутніх. [2, 4].
Література:- Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
- Поховання. – Уклав С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7523 (2015).
- 20 с.
Усічення Голови. Симаргла
29, 30(31) серпня
29 серпня відбувається усічення голови Сонця-Дажбога і священна
птаха Мат ир-С ва (Мати Слава), що символізує Зорю, несе вогняну
головню на Землю людям. Складно визначити, чому ця дата не
припадає на останній день літа. Можливо свято просто не було
перенесене при удовженні місяця на пару днів, як це іноді робилося
для збереження системи.
На вечір останнього дня літа ми ставимо свято Симаргла – це і м'я
земного (домашнього) вогню. У самій назві вказується на цифру сім,
яка позначає материнську сутність ("мару") і "гл" – голову чи сонце-
вогнище. Ось як про це написано у Велесовій Книзі:
" І та Сва - Птиця речить, яко Огень - Смар понесла до нас і Глу
поручи ла, да [щоб] тоє горіння було, і Богам купалити, і Даждю
дощити ." [1 , 36а ].
Матир-С ва приносить нам вогонь як і ведичний Матарішван чи
грецький Прометей, щоб у холодні дні він зігрів наші домівки. [2,
140].