Розділ другий. Міллер
Д
етектив Міллер відкинувся на спинку пінокартонного стільця,
лагідно всміхаючись та підбадьорливо киваючи дівчині, плу-
тану розповідь якої саме намагався скласти докупи.
— А тоді раз — і жестяк. Пацанчі понабігали, волають, перами
тицяють, — дівчина провела рукою в повітрі. — І то нач’ танцювали,
тіки Бомі такий без дупля, ти шо, нині і прісно. Січеш, ке?
Гевлок, який стояв біля дверей, двічі моргнув. Кремезний коро-
тун не міг стримати гримаси нетерпіння. Саме тому Гевлоку ніколи
не стати старшим слідчим. І саме тому він відстійно грав у покер.
Міллер грав у покер майстерно.
— Чисто, — кивнув він дівчині. У його голосі прорíзались інтонації
мешканця внутрішніх рівнів. Він описав у повітрі невелике півколо,
копіюючи жест дівчини. — Бомі продуплив. Попався на раз-два.
— На раз-два і пиздарики, ага, — докинула дівчина, ніби Міллер
зацитував рядок проповіді.
Міллер кивнув, дівчина кивнула у відповідь — наче дві пташки
зійшлися у шлюбному танку.
Наймана нора мала три кімнатки з кремовими в чорну кра-
почку стінами: ванну, кухню та спальню. Стійки висувного спаль-
ного місця ламані та ремонтовані так часто, що ліжко вже не при-
береш. Настільки близько до осі обертання Церери таке навряд чи
могло статися завдяки силі тяжіння — тільки завдяки прикладанню
імпульса до маси тіла. Повітря пропахло пивним духом білкових
дріжджів та грибів — місцева їжа; отже, той, хто прикладав тіло дів-
чини до ліжка з достатньою силою, аби зламати стійки, не давав їй
достатньо грошей на нормальну вечерю. Або давав, а вона натомість
витрачала їх на героїн, мальту чи МЦК.
Що б то не було — не клопіт Міллера.
— І чо далі, ке?
— Бомі драпанув, нач’ мав прокол у скафандрі, — загиготіла дів-
чина. — Махач здувся, кенніс ту?
— Кен, — кивнув Міллер.