І прокинеться Левіафан

(^22) ДЖЕЙМС С. А. КОРІ
постійних мешканців — а коли якогось дня до неї причалювала ти-
сяча кораблів, то населення зростало до семи.
Платина, залізо і титан із Поясу. Вода зі Сатурна, овочі та м’ясо
з нагрітих сонячними дзеркалами теплиць Ганімеда та Європи,
інша органіка із Землі та Марса. Фотоелементи з Іо, гелій- 3 з очис-
них заводів на Реї та Япеті. Багатство та влада в незнаних історією
людства масштабах текли крізь порти Церери. Але там, де процвітає
торгівля, — неминуча і злочинність. А де злочинність, там потрібні
сили безпеки й контролю. А тим силам — люди на кшталт Міллера
і Гевлока, які їздитимуть в автокарах широкими висхідними туне-
лями до місць, де фальшива обертова гравітація сходить нанівець,
і розпитуватимуть гламурних шльондр у копійчаних халупках про
події тієї ночі, коли рекетир Бомі Чаттерджі припинив збирати да-
нину від імені «Товариства золотої віти».
Центральний відділок «Зоряної спіралі» — служби безпеки, яка
була і за поліцію, і за військові сили на Церері — розміщувався на
третьому рівні від кори астероїда, займав площу два квадратні кіло-
метри і вгризався у породу так глибоко, що Міллер міг піднятись аж
на п’ять рівнів від свого робочого місця — і все ще бути всередині
будівлі. Гевлок залишився здавати автокар, а Міллер попрямував до
своєї робочої чарунки, скинув на комп’ютер запис розмови з дівчи-
ною і почав дивитися. Він переглянув половину запису, коли за його
спиною виріс напарник.
— Щось цінне є?
— Поки не надто, — відповів Міллер. — На Бомі налетіла нічийна
місцева банда. Іноді бандит невисокого рівня наймає когось, аби
розіграти напад на себе і героїчно його відбити. Заробляє собі репу-
тацію. Саме це вона мала на увазі, коли казала, що вони наче тан-
цювали. От і та банда була такого калібру, але Бомі чомусь не став
удавати крутого ніндзя — він просто втік і не показувався більше.
— І тепер що?
— А нічого... І це мене бентежить. Хтось прибив збирача «Золо-
тої віти», і йому за це нічого не було. Біс із тим Бомі, він собі борса-
ється на нижніх щаблях харчового ланцюжка, але...
— Але якщо з’їсти всіх хлопців унизу, то хлопцям нагорі перепа-
датиме менше бабла, — мовив Гевлок. — Тож чому «Золота віта» не
взялася за відновлення гангстерської справедливості?
— Якась херня коїться.
Гевлок розреготався.
— Ха, поясани... Не можете розібратися в одній дрібничці, а вже
панікуєте, ніби вся екосистема руйнується. Якщо «Золота віта»