часу. Перед людством стояло складне завдання – виробити такі
системи літочислення, які максимально наближували б певний
умовний рік до справжнього тропічного року. Вся історія створення
календарних систем обліку часу наочно ілюструє хід вирішення цього
завдання.
В результаті умовного узгодження доби й місяця була створена
місячна система обліку часу, яка вважається давнішою. Узгоджуючи
між собою добу й рік, людство створило сонячну систему
літочислення. Комбінування цих двох систем призвело до утворення
місячно-сонячної календарної системи, в якій доба й місяць
узгоджуються з роками.
Місячний календарПерші календарні системи, як на сьогодні відомо, виникли в IV-III
тис. до н. д. Давнішими, ймовірно, були місячні календарі, в яких
чергувалися місяці по 29 і 30 діб. У місячному році було 12 місяців,
або 354 доби, тобто він на 11,25 діб коротший за сонячний рік.
Основним недоліком місячного календаря є труднощі узгодження
його з порами року. В результаті місячний календар виявився дуже
незручним для народів, основою господарського життя яких було
землеробство, оскільки початок нового року не припадав на певний
день, а зміщувався за сезонами. Щоб наблизити рік місячного
календаря до тропічного, стали періодично вводити додатковий (13-
й) місяць. Таким чином був створений місячно-сонячний календар.
Місячними календарями були вавилонський, давньожидівський та
інші. Місячний до цього часу використовується у ряді
мусульманських країн, а також в Індонезії. Відомі два різновиди
місячних календарів: вільний (мандрівний), поширений у
мусульманських країнах, і зв'язаний (місячно-сонячний), поширений
в тюрко-монгольських країнах.
Сонячний календарПотреба передбачення настання певної пори року призвела до
появи більш крупної, ніж синодичний, одиниці виміру часу – року,
тривалістю спочатку 360, а потім 365 днів. В цьому календарі рік
поділявся на 12 місяців по 30 діб кожний, місяць поділявся на 5
тижнів по 6 днів. Рік відповідно мав 60 тижнів. На кінець року до
нього додавались п'ять додаткових діб.