Сонячний календар спочатку був поширений у небагатьох країнах –
в давньому Єгипті, в деяких районах Індії й Центральної Америки.
Сучасний міжнародний календар є сонячним (див. Юліанський і
Григоріанський календарі).
Місячно - сонячний календарВ його будову взято за основу тропічний рік, що дорівнює 365,
діб, і синодичний місяць, що містить 29,5 діб, тобто в цьому
календарі узгоджується рух місяця з річним рухом Сонця. Рік у
календарі складається з 12 місяців, по 29 і 30 днів кожен, а для
врахування руху Сонця періодично вводяться т.зв. "високосні" роки,
що містять додатковий 13-й місяць. Таким чином, прості 12-місячні
роки містять по 353, 354, 355 днів, а "високосні" – по 383, 384, 385
днів відповідно, що приводить до майже точного збігу 1-го числа
кожного місяця з народженням молодика (нового місяця). Такий
календар застосовувався у Вавилоні, Давньому Римі, Китаї, Давній
Греції та ін., а тепер використовується в Ізраїлі та при обчисленні
настання Великодня і пов'язаних з ним "рухомих" свят у греко-
ортодоксів і католиків.
Юліанський календарКалендар, запроваджений з 1 січня 45 р. до н. е. Юлієм Цезарем
наприкінці 46 до н.е. Спираючись на поради олександрійського
астронома Созігена (Sosigenes), Юлій Цезар дав розпорядження на
створення менш заплутаного і більш зручного календаря, придатного
для загального користування в Римській імперії.
В основу календаря покладено середню тривалість річного
обернення Землі навколо Сонця – 365,25 діб. Щоб не мати дробових
часток дня, стали в трьох простих роках рахувати по 365 днів, а в
четвертому високосному – 366. Початком року в цьому календарі
стали вважати 1 січня, оскільки в цей день починалося державне
життя в Римі. Але ми можемо стверджувати, аналізуючи давню
арійську міфологію, що перенесення Нового року на січень було
пов'язане з релігійною реформою. Число днів в місяцях становило 30
або 31 день (у лютому – 29).
Ім'я Цезаря вшановано в латинській назві січня – Julius. Пізніше,
Октавіан Август виправив конструкцію високосного року, і восьмий