Руський Православний Календар - Пашник Світовит Дмитрович

(Gennady Nekrasov) #1

Індри зі Змієм Врітрою проходить за кілька днів перед святом Сави
(див. Калита).
Про образ Велеса, зазначає С. Наливайко у книзі "Таємниці
розкриває санскрит", можна судити з описів покровителя і захисника
худоби у сербів – святого Сави, який увібрав чимало рис "скотьєго
бога". Саме ім'я Сава в цьому контексті перегукується з іменем
індійського "скотьєго бога" – Шіва, яке може мати і форму Сіва. [4 ,
242]. Ми додамо, що це ім'я близьке до прикметника " сивий ", а
Микола (Мороз) виступає в образі сивого діда. Роги Велеса можуть
позначати місяць ("сивий місяць"), який іноді ототожнюється з
чоловічим прутнем. Свято Миколи-Велеса за постійним
шеститижневим календарем припадає на суботу (соботка). Це слово
пер егукуються з Саваотом. В цьому імені також можна знайти
тотожність із сонячним раньохетським Богом Сіватом [8, 301].
І дійсно нічого поганого у поклонінні фалосу немає, адже стели, які
символізують чоловіче начало означають чоловічий орган, а насіння
сприймається як Божий дар (свято Миколи). Особливо реалістичні
фалічні стели скіфського Бога неба Папая (батька). Природні
відображення символів продовження роду є притаманними для усієї
обрядовості протягом року.
Фалічні стели, які означали Батька-Неба раніше стояли на кожній
могилі. Адже Сварог мав поєднатися у шлюбі з Матір'ю-Землею, і
тим самим відродити земне життя, померлої людини. Такий звичай у
нас зберігся до сьогодення, тільки замість стели ми у більшості
випадків ставимо хрест, який має теж значення, що й скульптурний
образ Бога.
Кілька курганів на Україні називаються Савур-Могила, яке тотожне
з більш повним ім'ям Сави – Савл (Савелій, Савло). Один із скіфських
царів, як подає Геродот, мав ім'я Савлій. Юрій Шилов у книзі
"Джерела" наводить легенду про Городище, що розташоване між
селами Юльївка і Григорівка Запорізького району, яка зберегла,
мабуть, спогади і скіфських (якщо не більш древніх) часів:
За переказами, в незапам ' ятні часи тут стояла буцімто велика
фортеця і жили в ній наші люди, дніпряни. Одного разу підійшло до
Городища чуже військо: чи то турецьке, чи то татарське, чи,
може, ще яке інше. Почалася облога: без води, при недостатній
кількості воїнів. Виручив Савура, себто Сава; так звали у фортеці
старого
- престарого немічного, але дуже мудрого діда. Він показав,
де колодязь копати, а на загарбників таку ману наслав, що
покотилося все вороже військо в Кінську, мов його мітлою, хто

Free download pdf