Руський Православний Календар - Пашник Світовит Дмитрович

тотожною і пов'язаною з місячною сутністю і опікунством тварин [2 ,
53].
Світлана Творун пише, що на Весняного Миколи влаштовують
заздравні обіди. В деяких селах печуть коржики у вигляді овечок,
баранців або їх закручених ріжок, які називаються "миколайчиками",
ними пригощають дітей, промовляючи або наспівуючи: "Чибрики,
чибрики, миколайчики – пригощайтесь, любі дітки – подолянчики".
Ось як описує дослідниця народної творчості відтворення
народного свята Миколи Квітчастого в селі Бохоники Вінницького
району місцевим фольклорним колективом "Брикса":
"На кожному кутку села обирають свого Миколу, який повинен
бути гарним хазяїном, прикладом для інших. До нього приходять
господині сусідки і просять бути їм "Миколою Квітчатим", посіяти
гречку і постригти овечку. Отримавши згоду (а від такої честі
відмовитися не можна) жінки одягають на голову "Миколи" вінок з
кві тів, а груди перев'язують барвистими стрічками, за які в кожній
хаті йому впихають квіти.
"Микола" з процесією обходить всі будинки на своєму кутку. В
кожному дворі господині вручають йому сито з гречкою. "Микола"
тричі обходить господаря і господиню, посіваючи їх. При цьому всі
присутні співають:
Роди, Боже, гречку на кашу,
На всю годиноньку нашу,
А бджілкам на мед цвіти –
Діточок посолоди,
А нам на гречаники,
Смачні виплиганики.
Після чого "Миколу" запрошують до хати, дають йому в руки
ножиці для стрижки овець. На столі, покритому домотканим рядном,
кладуть ягнятко, яке притримують діти. "Микола" починав стрижку.
Як правило, він навхрест вистригав лише чотири пучки вовни, м'яв її
в руках і роздував по килиму. Ці дії також супроводжувалися піснею:
Святий Миколайчику
Пострижи нам ярочку,
Ярочку, яриночку –
Цю божу твариночку,
Барана рогатого,
Для роду багатого.
А вовну розправ, помни –
Дівчатам на килими,
На вовну теплом дмухни –