який замінює Ярила і переважно пов'язується з весняними святами [4 ,
36]. Але тут трапилася накладка юліанського календаря на
григоріанський, і замість дати ушанування Юрія 23 квітня вийшло 6
травня. Тому треба бути обережними з висновками, бо зі зміщенням
ортодоксального церковного календаря на 16 діб від астрономічних
подій змістилися і обрядові дії відповідно до господарських робіт.
Література:- Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське
Православне Коло, 7523 (2015). – 68 с. - Пашник С.Д. Іменослов – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7523 (2015). – 68 с.
- Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник. – Вінниця:
Книга-Вега, 2005. – 216 с. - Тиводар М.П. Весняні скотарські свята, обряди та вірування населення українських
Карпат (друга половина ХІХ – середина 40-х років ХХ ст.) // НТЕ. – 1990. – No 5. С. 32-39.
Русальчин (Мавчин) Великдень. Зільник
10 травня
Свято Русальчин Великдень відзначається у четвер після Трійці. [1,
21]. За іншими витоками – на четвер перед Трійцею [5 , 70], а то й
взагалі "від Зеленої неділі аж по наступну – нявчин великдень" [3,
142]. Взагалі з цим питанням у різних авторів немає спільності.
Логічно було б проводити аналогію з Навським Великоднем в четвер
перед Великоднем, коли також поминають предків. Але тут виникає
свято Зільника (церковне – Симона Зілота), яке за постійним
календарем припадає на 10 травня. При шестиденному тижні це якраз
і буде четвер після Трійці.
Степан Килимник теж заплутав з поняттям Зеленого і Русального
тижня. Але потім вивів окремий пункт "Мавський Великдень" і
зазначив, що найстрашніший і найнебезпечніший день на Русальному
тижні був Зелений Четвер. Лише у цей день русалки могли ходити по
селу. У цей четвер уранці, до сходу сонця, також і ввечері по заході
русалки справляли Великдень... І у перший понеділок після
Русального тижня відбувалися проводи русалок. [2 , 372-373]. Тобто
виходить, що Русальний тиждень таки треба справляти після Трійці.
В цей день до сходу Сонця, коли ще не спала роса, ходять збирати
трави. Жінки йдуть до потаємних місць – де півня не чути і куди не
доноситься собачий гавкіт. Відшукавши рослину, стають обличчям на
схід і моляться:
Мати Божа ходила,
Зілля родила,
Відром поливала –
Нам на поміч давала!