І прокинеться Левіафан

І ПРОКИНЕТЬСЯ ЛЕВІАФАН 27

Його нора була розміщена високо — на восьмому рівні, в окре-
мому житловому тунелі завширшки сотню метрів, п’ятдесят із
яких по центру займала ретельно культивована смуга зелених на-
саджень. Приховані світильники сяяли під склепінням основного
тунелю, яке було пофарбовано блакитним, — Гевлок запевняв, що
точнісінько такий колір має влітку небо на Землі. Жити на поверхні
планети, маса якої тягне кожен м’яз та кістку і лише гравітація не
дає повітрю витекти у космос — певний спосіб збожеволіти. Але бла-
кить була приємною.
Дехто наслідував капітанку Шаддид і ароматизував повітря.
Звісно, варіанти не обмежувалися запахами кави та кориці. Ска-
жімо, нора Гевлока пахтіла свіжоспеченим хлібом. Хтось обирав
квіткові запахи або напівферомони. Кендис, колишня дружина
Міллера, надавала перевагу парфумам під назвою «Земна лілія» —
йому вони щоразу нагадували про рівні переробки відходів. Але
тепер він вирішив залишити запах станції, ледь відчутно в’язкий.
Фільтроване повітря, що пройшло крізь мільйони легень. У крані —
вода лабораторної чистоти, але дистильована із сечі, крові, калу та
сліз і неодмінно знову ними стане. Коло життя на Церері настільки
маленьке, що запросто можна розгледіти його вигин. Міллеру саме
це й подобалося.
Він налив собі склянку мохового віскі — місцевого напою, що ви-
рощували на Церері з генетично модифікованих дріжджів, — а тоді
скинув черевики і влаштувався на пінковому ліжку. Досі міг у всіх
подробицях уявити, як Кендис стала б на нього гнівно супитись
та зітхати. Він розвів руками в бік спогаду про колишню дружину
й узявся до роботи.
Джульєтта Андромеда Мао. Він переглядав історію її робочих
і академічних успіхів. Талановина гонщиця. Серед файлів була
світлина вісімнадцятилітньої Джулі без шолома в дизайнерському
скафандрі: гарненька дівчина з тонким станом мешканки Місяця
і довгим чорним волоссям. Вона всміхалася так, ніби сам усесвіт її
поцілував. Приєднаний текст пояснював, що вона здобула перший
приз на змаганнях, які називалися «Перріш/Дорн 500 К». Міллер
запустив пошук. Якісь перегони, в котрих тільки справжні багатії
можуть дозволити собі ганятися. «Смугач», її гоночний пінас, побив
попередній рекорд і утримував його два роки.
Міллер попивав віскі й розмірковував про дівчинку, яка мала до-
статні владу і багатство, аби ганяти на власному космольоті, — й про
те, що сталося з нею аж такого, що вона опинилася тут. Шлях від