Руський Православний Календар - Пашник Світовит Дмитрович

"Повісті временних літ". Авторство твору приписують Нестору-
літописцю, чорноризцю Феодосієвого монастиря Печерського.
Уявімо, до якого божевілля доведена свідомість нашого народу, щоб
він вважав цю подію за велике свято:
"6374 (866) Рушив Аскольд і Дір на греків... А цесар Михайло був
тоді у поході на агарян. І коли дійшов він до Чорної ріки, єпарх
Орифа послав йому вість, що Русь іде на Цесароград. І вернувся
цесар. А ці, [руси], в середину Суда увійшовши, вчинили убивство
багатьох християн і Цесароград двомастами кораблями оточили.
Цесар же ледве в город увійшов, і з патріархом Фотієм у церкві
Святої Богородиці, що є у Влахернах, всю ніч молитву творили, а
тоді, божественну ризу Святої Богородиці зі співами винісши, у море
вмочили [її] полу. Була тиша і море заспокоїлось. [А тут] одразу
знялася буря з вітром, і знову встали великі хвилі, і кораблі безбожної
Русі розметало, і до берега пригнало, і побило їх [так], що мало їх
вибавилося з такої біди і до себе повернулося". [6 , 13].
Греки-христосівці полюбляли перекручувати історичні події на
свою користь і, до того ж, прикрасити їх чудом. Цей прийом
використали і при описанні вищенаведеного походу. Михайло
Грушевський у своїй праці "Історія України-Русі" зазначає, що
патріарх Фотій, безпосередній свідок нападу русів на Царегород
нічого не згадує про чудо. Ці чудеса з одягом Божої Матері
з'являються у пізніших хроніках X сторіччя. [3, 403].
Лев Силенко у "Мага Вірі" пише: "Візантійський патріарх
проголосив і канонізував "Свято Похвали Богородиці", яка "помогла
візантійцям затопити скитів у Босфорі". У п'яту суботу великого
посту греки з акафістом хвалять "Покрову" за таке
"покровительство". Ми (після хрещення Русі) стали людьми грецької
віри. І це грецьке антиукраїнське свято (свято проклинання українців)
відзначаємо, бачачи в рідній церкві рідні святощі." [8 , 872-873].
Не кращий зміст має розповідь про св. Андрія Юродивого
(юродивий – це людина, яка в ім'я Ісуса Христоса вдає з себе
недоумкуватого). З ним пов'язана інша легенда про Покрову
Пресвятої Богородиці. Подія відбувається в Царгороді, столиці
Візантії, яку взяли в облогу сарацини. Що ж роблять у тривожну мить
побожні христосівці? Вони набилися в храм Пресвятої Богородиці на
Влахернах, де переховується її риза, і правлять всенощне, замість
того, щоб зі зброєю в руках обороняти своє місто від ворогів або
активно допомагати захисникам. Між народом своїм молиться про
охорону міста св. Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном.